Единственные, что помнит 9 – летняя Лиз Хармон – это ужасная авария, после которой мать погибает, а она становится сиротой. В католическом приюте новая воспитанница не может привыкнуть к строгим правилам, а также к постоянному приему странных пилюль перед сном. Ей сложно смириться с одиночеством и многочисленными запретами, поэтому в качестве увлечения девочка выбирает шахматы. Бет встречает в подвале пожилого мужчину – уборщика и замечает на столе доску с незнакомыми фигурками. Она уговаривает
Лидія розбиває чашку з синім квітковим візерунком, коли вперше бачить прозору фігуру в кухонному вікні. Її мати, Марта, зі слізою в оці зауважує: *"Знову не виспалася? Може, перестанеш читати ті дивні книжки під подушкою?"* Дівчина не відповідає — вона розрізняє обриси жінки в пальті 40-х років, яка методично витирає плями крові з підлоги біля холодильника. Після автобусної аварії Лідія проводить вечори в міській бібліотеці Бристоля, складаючи з різних газетних вирізок хронологію