Таксист в Нью-Йорке (1 сезон)

Марко Рицці, ще пахнучий оливковою олією з рідного Неаполя, крутив кермо жовтого «Шевроле» по Брукліну. В салоні — сліди вчорашнього пасажира: подерта квитанція з адресою «Флатбуш-авеню, 45» і пляма від еспрессо на сидінні. «Ти знову везеш мене в аеропорт? — хрипіла по рації Джина, диспетчерка з Бронкса. — Джексон вилетів у лікарню, треба підхопити стару з вокзалу». Біля Пенн-стейшн Марко зустрів Луку, свого кума, що торгував каштанами: «Чув, банда з Куінса шукає водіїв для «перевезень». Не лізь — це не наші каштани».

Увечері біля бара «Тореадор» до Марко вліз чоловік у сірому плащі: «До дока на 12-й пристані. Швидше». На задньому сидінні залишив чорний чемодан. Коли Марко відкрив його вдома — всередині лежали пачки доларів, перев’язані гумкою, і фото його жінки, Марії, з червоним хрестом на обличчі. «Ти бачив забагато, — сипав статичкою голос у телефонній трубці наступного ранку. — Поверни папірці, або зробимо як на картці». В гаражі Лука, ламаючи пальці, шепотів: «Це люди Віто Скалізі. Поліція мовчить. Треба тікати». Марко засунув пістолет під сидіння, накрив його газетою з заголовком про пожежу в Чайнатауні, завів мотор.